Як скло перетворило двір на галерею: проєкт музею Вікторії та Альберта в Лондоні

‍

Сьогодні скло — це не лише прозорість і світло, а ще й міцність, безпека та враження. Один із яскравих прикладів — скляний дах у Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні, який об’єднав архітектурну сміливість із інженерною майстерністю.

Що зробили?

Раніше внутрішній дворик музею залишався не задіяним. Та після реконструкції його перетворили на простір для нових експозицій, укривши 370 м² скляним дахом. Проєкт втілили архітектори з MUMA у співпраці з інженерами Dewhurst Macfarlane.

Особливість — використання ламінованого скла (триплексу) разом із склопакетами, закріпленими на скляних балках довжиною до 10 метрів! Балки самі є частиною несучої системи — без прихованих сталевих підсилень, без зайвих опор. Це і про естетику, і про виклик традиційним конструкціям.

‍

‍

Чому це важливо?

• ‍Прозорість і мінімалізм: у центрі міста, серед історичної архітектури, дах виглядає майже непомітним. Простір залишається відкритим, але захищеним.
• ‍Безпека: завдяки триплексу конструкція зберігає цілісність навіть у випадку локальних пошкоджень. Усі можливі сценарії навантажень і деформацій були прораховані ще на етапі проєктування.‍
• Герметичність: спеціальний силіконовий герметик по краях захищає музейні експонати від дощу та вологи.

‍

‍

Чим надихає цей проєкт?

Це приклад того, як сучасні матеріали дозволяють переосмислювати простір. Скляний дах водночас:

• технологічно складний,
• візуально легкий,
• функціонально надійний.

‍

Архітектурне скло відкриває нові можливості для створення об'єктів, де естетика й інженерія працюють разом. Ми теж працюємо з такими рішеннями, розробляючи конструкції, які поєднують красу й надійність.